Артефакт — це готова робоча сторінка за одну розмову. Таку, яку можна відкрити, щось на ній натиснути й дати комусь посилання.

Артефакт — це окреме вікно поруч із чатом, у якому Claude віддає не відповідь, а готову річ.

Звичайна відповідь — це текст у стрічці. Гортаєш угору, шукаєш потрібне, копіюєш. Артефакт — це те, що можна відкрити, натиснути, показати іншій людині. І воно працює як готова сторінка.

Приклад із відео — калькулятор калорій: поле ваги, тривалість тренування, інтенсивність, і одразу результат. Усе замовлення було одним реченням: рахувати за активністю або за пульсом. Claude сам відповів, що за пульсом точніше, — і зібрав саме такий.

Перш ніж замовляти артефакт, перевір одну річ у налаштуваннях — інакше замість сторінки прийде звичайний текст.

1. 1Відкрий налаштування Claude.
2. 2Знайди розділ можливостей (Capabilities).
3. 3Перевір, що ввімкнене виконання коду й створення файлів (Code execution and file creation).

Здебільшого Claude вмикає артефакт сам, коли бачить, що результат самостійний і його захочеться правити чи комусь віддати. Але можна попросити й прямо: «зроби це артефактом».

Задача: сторінка, на якій людина описує свій сон своїми словами — і одразу отримує відповідь. Не з довідника, а саме про цей сон.

Правила беруться з документів проєкту, зібраних на другому рівні. Тоді це був текст у файлі — тепер той самий текст працює всередині продукту.

Чого тут немає — слова «зроби гарно». Натомість чотири конкретні речі: що людина вводить, що отримує, у якому порядку йдуть частини відповіді і яких слів не має бути ніколи. Результат схожий на задум саме через це.

Заборони — не для краси. Тлумачення на кшталт «випав зуб — до втрати близького» лише накручують тривогу, а сервіс має робити протилежне.

Вигляд можна не переказувати словами — досить перетягнути картинку в чат.

Палітру зручно тримати одним зображенням: кожен колір і його роль. Кнопка додавання файлів у полі вводу, картинка в чат — і Claude зчитує коди сам, нічого диктувати не треба.

Чому палітра саме така. Перший інстинкт для сервісу про сни — темне й фіолетове: ніч, зорі, таємниця. Це пастка: так виглядає кожен астрологічний застосунок, а сервіс саме не про віщування. Тому тепле й світле, спокійна база й один насичений колір: зранку читати легше, а вигляд стає дорожчим, а не строкатішим.

Перший варіант рідко буває фінальним — і це нормально. Нічого переписувати заново не треба.

Дивишся, що не влаштовує, і кажеш це словами. У відео перше, що впадає в око, — замалий контраст: з телефона читалося б погано. Одна фраза в чат — і Claude переробляє.

Щоб сторінку побачили інші, її треба опублікувати. Кнопка зветься Publish — «опублікувати». І вона справді публікує.

1. 1Тиснеш Publish — Claude одразу попереджає не публікувати особистих даних і паролів.
2. 2Отримуєш посилання, тиснеш Copy link.
3. 3Це посилання відкриє будь-хто, кому воно потрапить.

Перевірити варто одразу: відкрий посилання в іншому браузері, де ти не в акаунті. Сторінка відкриється. Саме це побачить людина, якій ти його даси.

Звідси два обмеження, про які краще знати заздалегідь. Перше — щойно назване: без акаунта людина відповіді не отримає. Друге — сторінка нікого не запам'ятовує: хто заходив і що писав, ти не побачиш. Для лід-магніту в Instagram це важливо врахувати: посилання дати можна, але зібрати з нього контакти — ні.

Як прибрати цю реєстрацію й зробити сторінку самостійною — нижче, у блоці про чесну межу.

Наприкінці липня 2026 року в пошуку Google знайшлися сотні чужих опублікованих чатів і артефактів Claude — з резюме, робочими документами й навіть медичними даними. Люди просто натиснули «опублікувати».

Щоб не було завищених очікувань: артефакт живе на claude.ai. Адреса в нього не твоя, свого домену там не буде.

Тому справжній сайт так не роблять — це окрема історія через вкладку Код, на четвертому рівні. А ось для чого артефакт саме те, що треба:

Код цієї сторінки можна перенести на хостинг — послугу, яка тримає сайт в інтернеті й дає йому власну адресу. І ось тоді це вже повноцінний сайт: своя адреса, ніякої згадки про claude.ai, і виглядає він як звичайний сайт, а не як чужа сторінка з посиланням. Хостинг потрібен саме заради цього — працювати сторінка вміє й без нього.

Робить це ключ доступу — його ще називають API-ключем. Це довгий рядок символів, який створюється в кабінеті Anthropic і підтверджує, що звертання йде від твого імені. Ключ лежить у налаштуваннях сайту, відвідувач його не бачить і не вводить. Anthropic рахує всі відповіді, надані за цим ключем, і виставляє рахунок тобі.

Якщо підключати свій ключ — за відповіді платиш ти. Ось скільки це насправді, на середній моделі.

Тепер порівняй це з тим, що платитимуть тобі. Припустімо, підписка на сервіс коштує три долари на місяць. Щоб проїсти власну підписку, одна людина мала б замовити п'ятсот тлумачень за місяць — стільки снів ніхто не бачить. Тому плата за модель не та стаття, яка зупинить сервіс.

Артефакт — це готова річ за одну розмову. Замовляєш докладно, правиш словами або знімками, а тоді або публікуєш, або лишаєш собі.